Явище співзвучності є цікавим мовним явищем, яке використовується для створення рими. Гармонійне звучання закінчень слів допомагає будувати віршовані рядки та впливати на ритміку мовлення. Але при цьому співзвучні слова можуть бути зовсім не схожі один на одного за лексичним значенням. У ході виконання цієї вправи учень тренує своє вміння розпізнавати співзвучні слова. На екрані зображено кілька предметів, які відрізняються одне від одного. Але при цьому серед них є пара обʼєктів, назви яких є співзвучними. Дитина аналізує зображене на екрані і знаходить ці обʼєкти у предметному ряду. Виділивши їх, дитина переходить до наступного етапу вправи, на якому бачить перед собою вже нове зображення. При цьому перехід на наступний рівень здійснюється дитиною навіть у випадку невдалого вибору варіантів співзвучних слів. У випадку помилки правильні варіанти самі виділяються на екрані, після чого учень продовжує вправу. Таким чином учень вчиться легко та вільно знаходити слова, які можуть стати частиною віршованого рядка. Також ця вправа корисна для розвитку уваги та аналітичних здібностей дитини.
Учень/учениця: вживає та розуміє всі частини мови (іменники, дієслова, прикметники, числівники, службові слова)
Учень/учениця: розуміє та вживає слова різної складності, синоніми, антоніми, фразеологічні звороти, прислів'я, загадки.
Учень/учениця: має збалансований словниковий запас з різних освітніх ліній: "Особистість дитини", "Дитина в соціумі", "Дитина у природному довкіллі", "Гра дитини", "Дитина у світі культури", "Дитина у сенсорно-пізнавальному просторі".
Учень/учениця: розуміє та вживає загальновживані іменники та дієслова.