Співзвучність виникає тоді, коли слова мають такі закінчення, які гармонійно звучать та можуть допомогти створити римовані рядки. Хоча для створення вірша необхідно також використовувати й ритм, а не тільки риму, без співзвучних слів поетичні тексти писати можливо тільки у випадку так званих «білих віршів». Ця вправа закріплює знання дитини про співзвучність і є одним із перших кроків до розуміння дитиною законів творення поетичних творів.
Учень бачить на екрані кілька малюнків. Ці малюнки зображають різні предмети, які зовсім не обовʼязково співвідносяться у лексичному значенні, але серед них більшість є співзвучними. Оскільки ця якість набувається завдяки особливостям побудови слів, вона є скоріше граматичною властивістю мови, яка тим не менш впливає саме на фонетику мови. Завдання, яке ставиться перед дитиною, у тому, щоб знайти та виділити один обʼєкт, назва якого не співзвучна з іншими у цьому предметному ряді. Коли дитина робить це, то переходить до наступного етапу вправи. Навіть у випадку помилкового рішення дитина продовжує виконання завдання, хоча й бачить правильний варіант на екрані перед цим.
Учень/учениця: має збалансований словниковий запас з різних освітніх ліній: "Особистість дитини", "Дитина в соціумі", "Дитина у природному довкіллі", "Гра дитини", "Дитина у світі культури", "Дитина у сенсорно-пізнавальному просторі".
Учень/учениця: розуміє та вживає загальновживані іменники та дієслова.