Прийменник – службова частина мови, яка відрізняється від самостійних тим, що у прийменників нема ані самостійного лексичного, ані граматичного значенням. Натомість такі слова приєднуються до самостійних, і тільки у такому випадку вони набувають певного значення і відіграють свою роль (досить важливу) у комунікації. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати з прийменниками, які означають місцезнаходження предметів. Їх, таких прийменників, є досить обмежена кількість, тож завдяки цьому завданню дитина познайомиться з більшістю з них. На екрані перед учнем міститься малюнок. Він є повноцінною ілюстрацією з досить великим числом елементів, деталей різного розміру, кольору тощо. Є й певний сюжет. У завданні вказано, що персонаж, зображення якого теж є на екрані, загубив дещо. Учень має допомогти йому це відшукати. Дитина спочатку сама шукає цей обʼєкт, котрий заховано серед інших на ілюстрації. Після того, як дитина його знайде, треба вказати, де саме він, цей загублений обʼєкт, знаходиться. Під малюнком є кілька варіантів відповіді на це питання. Дитина має обрати правильний. У варіантах вказується найближчий до загубленої речі предмет та прийменник, який визначає відношення між ними. Наприклад, загублений обʼєкт може бути «під» або «над» чи навіть «у» іншому. Коли учень робить свій вибір, то проходить на новий етап, до іншого малюнку з новим загубленим обʼєктом та іншими варіантами відповіді. Кожен варіант – новий прийменник, тож дитина швидко вивчить значення кожного завдяки виконанню цього завдання.
Учень/учениця використовує прийменники та вміє вводити їх у синтаксичні конструкції.
Учень/учениця використовує зміну закінчень у слові, щоб утворити множину іменника, узгодити між собою слова в словосполученнях і реченнях.
Учень/учениця визначає кількість слів у реченні з 1-4 слів, складає прості речення (до 5 слів), у тому числі зі службовими частинами мови.