Тема істот та неістот є досить важливою. В українській мові просто за граматичними ознаками слова не вдасться розпізнати, чи йде мова про живу істоту, чи просто про обʼєкт навколишнього світу. Єдиний варіант рішення цієї проблеми – використати не граматичне. А лексичне значення, що вимагає досить індивідуального підходу до словесних конструкцій та розвинутого відчуття мови. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиме саме це відчуття. На екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного наступного рівня вправи. Його супроводжує досить якісна та деталізована ілюстрація, котра відіграє декоративну роль. Малюнок привертає увагу до люстрації. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб серед слів у реченні вибрати те, яке називає обʼєкт – істоту або не істоту (це залежить від того, що вказано у завданні). Коли дитина робить свій вибір, то проходить на наступний етап вправи, де буде інше речення, а завдання також зміниться. Тобто, якщо на попередньому етапі треба було знайти істоту, то тепер – слово, що називає неживий обʼєкт. Таким чином, завдяки тому, що мета пошуків постійно змінюється, дитині простіше навчитись переключатись між цими різновидами іменників і краще відрізняти один від іншого. Ця вправа також розвиває концентрацію, логічне та аналітичне мислення, а також вміння виділяти з-поміж ряду слів одне, яке потрібно.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви (з великої літери); вживає іменники в одині та множині та вміє складати з ними різні синтаксичні конструкції (словосполучення, речення).
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця визначає кількість слів у реченні з 1-4 слів, складає прості речення (до 5 слів), у тому числі зі службовими частинами мови.