Українська мова – це цілісна та багатоскладова система слів та інших інструментів для повідомлення інформації, вираження почуттів, комунікації різного роду. Дитина вже знає, що дещо панівну роль у мові відіграють іменник та дієслово – ті слова, які називають предмет та дію, яка цим предметом виконується. І як є частини мови, які характеризують предмет (прикметники – за якістю та ознаками, числівник – за кількістю та порядком при лічбі), так є і частина мови, яка характеризує, описує дію. Це прислівник – дуже різноманітна частина мови. Її особливість полягає у тому, що граматичне значення кожного прислівника є сталим – тобто ці слова не змінюються ні за часом, як дієслова, ні за відмінками, як іменники. Проте стабільну форму вони компенсують різноманіттям в іншій сфері – у сфері того, з яких сторін вони описують дію. Є прислівники, які означають спосіб, місце, час виконання дії та багато інших. У ході виконання цього завдання дитина зосередиться саме на тих з них, котрі описують місце. Прислівники цього різновиду відповідають на питання «куди?» або «де?». На екрані перед учнем на кожному етапі є поле, яке схоже на шахівницю. Персонаж, маршрут якому прокладає учень, зображено на одній з клітин. У завданні вказано його маршрут детально - там називається напрямок руху. Учень має відстежити його та натиснути на ту клітинку, куди врешті-решт прийде цей герой. Особлива увага для цього надається прислівникам, наприклад, словам типу «праворуч», «вниз», «вгору» і «ліворуч» (відносно героя). Всі ці слова і є прислівниками, які називаються місце дії, тобто місце, куди цей персонаж прийде. Сюжетна оболонка змінюється на кожному етапі – на одному рівні дитина допомагає пугачу, а на іншому – черв'ячку-розумнику.
Учень/учениця розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення слів (наприклад, великий - гігантський).
Учень/учениця виділяє в предметах, мовних одиницях (звуках, складах, словах, реченнях) певні характерні ознаки; порівнює предмети, мовні одиниці; знаходить у предметах, мовних одиницях одного рівня однакові, схожі і різні ознаки; вилучає «зайвий» із групи об’єднаних за певною ознакою об’єктів.
Учень/учениця виконує певні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.