Одна з дуже цікавих особливостей української мови – її гнучкість. Слова не просто утворюють цілісну картину, розширюючи, доповнюючи та яскраво змальовуючи повідомлення, яке може стосуватись найрізноманітніших тематик. Слова ще здатні ніби перетікати з одного виду в інший. Наприклад, від іменників утворились прикметники, які, власне, предмети і характеризують, називаючи їхні якості. Але у ході виконання цього завдання подібний процес треба буде виконати з протилежними полюсами самостійних частин мови: іменником та дієсловом. На екрані перед учнем міститься іменник – новий на кожному етапі завдання. Він називає предмет або явище. У вправі підібрані такі іменники, які належать до цієї частини мови завдяки мінімальному набору частин слова. Бувають випадки, коли початкове слово належить до, скажімо, дієслів, і щоб його перетворити на іншу частину мови, треба відняти одне закінчення і додати інше. Але цього разу саме до іменникового кореня треба додати правильний суфікс і закінчення – ті, які роблять слово дієсловом. Таких суфіксів є кілька. Деякі зробили б зі слова прикметник, інші – змінили б форму іменника на іншу. І тільки одна перетворює предмет на дію. Зрозумівши, яка саме (підставляючи по черзі всі та ставлячи потрібне питання до того, що виходить в результаті), дитина робить свій вибір та натискає на правильний суфікс. Після цього дитина проходить на наступний етап завдання, де треба буде працювати з іншим словом.
Учень/учениця доцільно вживає дієслова, щоб передати події минулого, теперішнього чи майбутнього.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення слів (наприклад, великий - гігантський).