Граматична форма слова важлива не тільки для узгодження різних слів у реченні, а й для того, щоб зробити спілкування більш живим. Завдяки розумінню граматичної форми прикметника мовець може зрозуміти про те, що саме за іменник характеризується цими прикметниками, навіть якщо його самого не назвуть. Наприклад, якщо прикметник у множині, значить він характеризує кілька предметів, а якщо він у однині має форму чоловічого роду, то і відповідний іменник належить саме до нього. У ході виконання цього завдання дитина навчиться співзіставляти малюнки та прикметники. На екрані перед дитиною на кожному етапі міститься зображення кількох обʼєктів. Всі вони різні, всі не схожі не тільки зовнішньо та за певними характеристиками чи якостями. Їхня відмінність і суто мовна: слова, які використовуються для того, щоб називати ці обʼєкти відрізняються за родом, числом. При цьому самі ці іменники не називаються – дитина має сама згадати відповідні слова-назви. Після цього учень наближає до кожного малюнка «його» прикметник, тобто такий, який співвідносить з описуваним предметом за граматичними категоріями, що властиві цій частині мови. Учень керується у виборі і лексичним значенням (адже песик пухнастий, а не дідусь), так і граматичними особливостями. Коли дитина розташовує кожен малюнок біля відповідного слова, утворюючи таким чином словосполучення, де один компонент, іменник, має форму малюнка, а інший, прикметник, має форму слова, то проходить на наступний подібний етап. Там треба буде виконати аналогічне завдання з новим набором пар слів.
Учень/учениця доцільно вживає дієслова, щоб передати події минулого, теперішнього чи майбутнього.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця використовує зміну закінчень у слові, щоб утворити множину іменника, узгодити між собою слова в словосполученнях і реченнях.
Учень/учениця узгоджує слова у словосполученнях згідно з мовними нормами.