Сполучники, належать до службових частин мови. Тобто ці слова служать для звʼязків слів у реченні, допомагають зробити їх більш милозвучнми і образними. Проте сполучників є кілька видів: єднальні, розділові та протиставні. В залежності від того, який саме вид використовується цього разу, і залежить зміст всього речення. Це досягається завдяки тому, що сполучники легко перетворюють набір якостей на взаємоповʼязані слова. Наприклад, якщо між двома прикметниками стоїть сполучник «і», то, вочевидь, йде мова про простий перелік якостей описуваного обʼєкта. Але якщо замість цього сполучника використовується «але», то ці ж якості протиставляються одна одній. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься вставляти в речення необхідний сполучник. На екрані перед учнем міститься речення, і не просто речення, а маленька частинка повчальної казки. Учень має за контекстом зрозуміти, чи протиставляються описувані якості, чи ні та обрати відповідний сполучник. Після цього учень проходить на наступний етап, де треба буде виконати аналогічні дії. Особливість цієї вправи у тому, що учень, читаючи(або прослуховуючи) речення за реченням, ще й допомагає дітям-персонажам скласти повчальну казку про вічні цінності. Таким чином робота зі сполучниками поступово перетворюється на щось досить легке та цікаве.
Учень/учениця вживає найвідоміші сполучники.
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця доповнює речення 1-2 словами за змістом, обираючи із запропонованих.