Літери в українській мову можуть бути великими й малими. Великі використовуються як перші, з яких починається нове речення, фраза, а також на них починається будь-яке імʼя або власна назва. Є й слова, котрі пишуться тільки з великих літер – абревіатури. У всіх інших випадках використовуються малі. Тонкість української писемності у тому, що велика та мала букви, хоча й передають один і той самий звук і повністю співпадають за значенням, можуть суттєво відрізнятись за манерою зображення, окрім розміру. Тож дитині треба вивчити букви парами. У ході виконання цього завдання тренується саме навичка розпізнавання пар літер. На екрані перед дитиною міститься дві робочі зони, які належать двом різним персонажам. У завданні, формулювання якого знаходиться над цим зображенням, вказано, перші літери яких слів треба розподілити по цим робочим зонам. Наприклад, у ту, яка належить дівчинці – першу літеру слова «абрикос», а у ту, яка належить хлопчину – першу літеру слова «яблуко». Під завданням і малюнком є варіанти: чотири літери. Дві з них великі, і впізнати їх легко. А дві інші – маленькі. Учень має згадати, як вони співвідносяться, до яких великих належать. Коли учень розподілить букви за робочими зонами, по дві на кожну, то пройде на наступний етап завдання.
Учень/учениця вміє друкувати великі та маленькі літери
Учень/учениця знає абеткові (алфавітні) назви букв.