Опис завдання
Вчення про речення є центральним у граматиці – розділі мовознавства, який присвячено словесним конструкціям. Саме за допомогою речень (котрі складаються з поодиноких слів та словосполучень, а самі утворюють тексти) здебільшого і відбувається процес спілкування. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься утворювати речення з поданих слів. Ця вправа є початковою при вивченні цієї теми, і при цьому – досить легкою, проте мета її важлива. Ціль вправи полягає у тому, щоб дати дитині можливість звикнути до речень як до головної робочої одиниці. Якщо раніше учень мислив лише такими категоріям як «слова» та «словосполучення», то це завдання дозволяє звикнути до речення як до особливої цілісної одиниці мови. На екрані перед дитиною міститься набір слів – новий для кожного наступного етапу вправи. Дані слова формують речення, але поки вони знаходяться в неправильному порядку, перед учнем просто мішанина слів. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб перемістити слова таким чином, аби вони утворили повноцінне речення. Взагалі чіткий порядок слів не є властивим для української мови. Якщо, скажімо, в англійській є певні правила розташування підмета, присудка та інших членів речення, то в українській мові вони розташовуються більш-менш довільно. Проте важливо, аби слова мали між собою певні звʼязки, котрі формують логіку побудови речення та разом утворюють сенс повідомлення. В якості підказки надаються такі особливості: перше слово починається з великої літери, а після останнього стоїть крапка. Визначивши слова, які відкривають і відповідно закривають речення, дитині залишається тільки правильно розподілити решту слів. Коли дитина це зробить, то пройде на наступний етап до нового завдання.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви (з великої літери); вживає іменники в одині та множині та вміє складати з ними різні синтаксичні конструкції (словосполучення, речення).
Учень/учениця доцільно вживає дієслова, щоб передати події минулого, теперішнього чи майбутнього.
Учень/учениця використовує загальновживані та присвійні прикметники.
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця визначає кількість слів у реченні з 1-4 слів, складає прості речення (до 5 слів), у тому числі зі службовими частинами мови.
