Вміння рахувати склади є тією базою, яка потрібна дитині для ефективного вивчення даної теми. Тому необхідно, аби учень на практиці відточив це вміння. Проте виконання однотипних завдань зменшить цікавість дитини до теми складів загалом, і з цієї причини ця вправа, котра, як і попередня, присвячена підрахунку складів, має зовсім інший формат подання інформації. Цього разу дитина буде не рахувати склади у одному слові, а шукати серед кількох слів потрібне саме за вказаною у завданні кількістю складів. На екрані перед дитиною на кожному етапі знаходиться зображення нової групи предметів – і нового відповідного словесного ряду, адже всі малюнки підписано. Хоча обʼєкти можуть бути повʼязані між собою, назви і кількість складів є різними. У завданні, яке міститься над малюнками, вказано, скільки саме складів має бути у потрібному слові. Дитина рахує число складів у кожному і виділяє потрібне. Коли учень це робить, то проходить на наступний етап, де треба буде виконати аналогічні дії, але вже з іншими обʼєктами. Щоб учень міг повʼязати звуковий та буквений ряди, під кожною картинкою, окрім написаного слова-назви, є також і активна кнопка. Коли учень на неї натискає, то чує, як в усному мовленні звучить це слово.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви (з великої літери); вживає іменники в одині та множині та вміє складати з ними різні синтаксичні конструкції (словосполучення, речення).
Учень/учениця поділяє на склади слова з двох – трьох складів, поєднує окремі звуки (2-4) у склад відповідної структури.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.