Слова української мови мають цікаву особливість – вони в деяких випадках досить легко переходять з однієї частини мови в іншу. Це стосується зокрема назв частини доби. Коли слово саме називає ту чи іншу пору – воно є іменником, адже відповідає на питання «що?». Наприклад, слово «ранок» є іменником. Але якщо змінити його так, щоб воно відповідало на питання «коли?», то воно перетворюється на прислівник – зовсім іншу частину мови, яка описує обставини виконання дії, характеризуючи її. Прислівникова форма наведеного прикладу – це слово «вранці». Воно, на відміну від початкового слова «ранок», вже є повністю незмінним, адже прислівники не мають граматичних категорій іменників і не узгоджуються з дієсловами, які вони описують. У ході виконання цього завдання дитина вивчатиме саме слова, які описують час з точки зору частини доби. На екрані перед дитиною міститься питання, яке задається на фоні ілюстрації. Цей малюнок досить цікавий, деталізований та багатокомпонентний, аби учень зацікавився описаною в ньому і у відповідному реченні ситуацією. У питанні є слово «коли», а отже, відповідати на нього має саме прислівник. Під малюнком і текстом є кілька варіантів відповіді. Учень читає питання та підбирає той, який підходить за сенсом. Варіантів може бути кілька. Це завдання є не тільки мовним, академічним. У ньому дитина торкається побутових тем, наприклад, що чистити зуби треба вранці і ввечері (обидва ці слова – прислівники), що є досить корисним нагадуванням для учня.
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця виділяє в предметах, мовних одиницях (звуках, складах, словах, реченнях) певні характерні ознаки; порівнює предмети, мовні одиниці; знаходить у предметах, мовних одиницях одного рівня однакові, схожі і різні ознаки; вилучає «зайвий» із групи об’єднаних за певною ознакою об’єктів.