Досі дитина дивилась на оточуючий світ з точки зору явищ та обʼєктів, які в ньому знаходяться. Це нормально – адже раніше слова були однакові у свідомості дитини, а після вивчення іменника та повʼязаних з ним частин мови, учень навчився виділяти саме їх. Проте тепер дитина вміє виділяти також і дієслова. Розуміючи, наскільки важливими є дії та процеси, які відбуваються поруч, тепер учень зможе на них зосередити свою увагу, що покращить його знання теми дієслів та вміння вільно з ними працювати. Цьому й присвячено дану вправу. На екрані перед учнем міститься ілюстрація, на якій зображено людину, котра займається тою чи іншою професійною діяльністю. Те, як називається його професія, вказано у завданні. Учень легко співвідносить цей іменник з ілюстрацією, досить деталізованою та багатокомпонентною, аби учень зумів добре запамʼятати всі атрибути того чи іншого фаху. Під малюнком є кілька варіантів дієслів. Учень має обрати те, яке характеризує професійну діяльність даного персонажа. Наприклад, лікар лікує, а пожежник – гасить (пожежі). Цікаво, що варіанти дієслів надаються в звуковому вигляді. Замість написаних літерами слів під малюнками знаходяться активні кнопки. Натиснувши кожну, дитина почує окреме дієслово. Тож завдяки цій вправі учень буде працювати з інформацією комплексно: в її звуковому, ілюстрованому та буквеному форматах. Це робить знання дитини більш цілісними та розвиває увагу і уяву учня.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви (з великої літери); вживає іменники в одині та множині та вміє складати з ними різні синтаксичні конструкції (словосполучення, речення).
Учень/учениця використовує особові, присвійні та неозначені займенники.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця використовує зміну закінчень у слові, щоб утворити множину іменника, узгодити між собою слова в словосполученнях і реченнях.
Учень/учениця узгоджує слова у словосполученнях згідно з мовними нормами.