Дієслово – це самостійна частина мови (тобто така, яка має і граматичне, і лексичне значення та сприймається як самодостатня мовленнєва одиниця, яка передає певну інформацію), яка означає дію або процес та відповідає на питання «що робить?» і «що зробить?». Згідно з визначенням і відбувається вивчення дієслова, тож не дивно, що після того, як дитина засвоїть значення цієї частини мови, необхідно зосередитись на питаннях, які задаються до цих слів. Цьому й присвячено дану вправу. На екрані перед учнем міститься ряд слів. Серед них є тільки одне дієслово. Питання, яке треба задати до потрібного слова, вказане у завданні, яке міститься над робочою зоною. Учень читає завдання і серед всіх слів у ряду знаходить те, яке відповідає на це питання. Коли учень переміщує його до робочої зони, то проходить на наступний етап, де треба виконати аналогічні дії, але слова, як і питання, будуть іншими. Це завдання має певний сюжет. Учень не просто працює зі словами, він замість цього допомагає тому чи іншому герою правильно підібрати відповідності. Робота з додатковими персонажами є головною особливістю вправи, яка додає їй інтерактивності та збільшує цікавість і мотивацію учня до виконання вправи. Дуже важливо, що, виконуючи це завдання, дитина зрозуміє, що до дієслів можна задавати різні питання. Особливу увагу дитина має звернути на вид. Якщо до дієслова задається питання «що робити?», то це слово недоконаного виду, а якщо питання «що зробити?», то доконаного. Оскільки вид є однією з унікальних граматичних категорій дієслів, учень має вже змалечку несвідомо звертати на це увагу.
Учень/учениця доцільно вживає дієслова, щоб передати події минулого, теперішнього чи майбутнього.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.