Значення слова з точки зору набору літер залежить від двох критеріїв. Перший – це те, які саме букви входять у склад цього слова. Другий – те, як вони розташовані відносно одне одного. У ході виконання цього завдання дитина буде шукати слово у досить обʼємному наборі з багатьох літер, усвідомлюючи значення цих двох критеріїв для мови. На екрані перед дитиною міститься робоче поле, у якому розміщено кілька літер. Їх немало – два з половиною десятки літер, більше, ніж половина алфавіту, і розміщені вони в хаотичному порядку, до того ж кожна літера виповнена у кольорі, який відрізняється від найближчих по сусідству. У цій картинці своєрідним способом зашифровано слово. взагалі ніяких кодів там не використано. Просто це слово знаходиться серед цілого набору літер, тож розпізнати його досить важко. Саме слово вказано у завданні, формулювання якого міститься над робочим полем з літерами. Щоб відшукати це слово, учню треба діяти послідовно. Оскільки наявність інших літер збиває увагу, не варто намагатись побачити слово цілком. Треба шукати саме першу літеру. Біля неї буде друга – можливо, поряд по вертикалі, а можливо, по горизонталі. І так поступово, по одній літері, і треба виділяти все слово до кінця. Коли дитина це зробить, то пройде на наступний рівень вправи до нового слова і нового набору літер, який буде його ховати. За допомогою такого цікавого формату завдання перетворюється на своєрідну гру у хованки зі словами, яка є дуже корисною для того, щоб учень навчився якнайкраще орієнтуватись у літерах.
Учень/учениця знає абеткові (алфавітні) назви букв.
Учень/учениця правильно друкує слова, вимова і написання яких збігаються.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця читає і друкує слова по літерах, спираючись на знання з фонетики та орфографії.
Учень/учениця виділяє в предметах, мовних одиницях (звуках, складах, словах, реченнях) певні характерні ознаки; порівнює предмети, мовні одиниці; знаходить у предметах, мовних одиницях одного рівня однакові, схожі і різні ознаки; вилучає «зайвий» із групи об’єднаних за певною ознакою об’єктів.