Для кожного рівня мовних одиниць є своя особлива структурна схема. Так і для опису складного речення така схема є, і в процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься її будувати. На екрані перед дитиною міститься зображення нового для кожного наступного етапу складного речення. Для нього треба скласти спеціальну схему. Вона складається з кількох різноманітних елементів, як-от головних членів речення, сполучників та розділових знаків, які важливі для правильної пунктуації. Під реченням міститься кілька умовних позначень, які використовуються для побудови схеми. Квадратні дужки позначають прості речення незалежно від того, що міститься всередині них. Також окремо є сполучники та розділові знаки, що позначають межу між простими реченнями. Окремо вказується й крапка. Школяр аналізує складне речення, після чого переносить до порожнини під ним елементи схеми в правильному порядку. Наприклад, якщо між двома простими реченнями міститься «і», то необхідно між двома парами квадратних дужок вставити ще блок з цим сполучником та комою перед ним. А після дужок, які позначають друге просте речення, треба помістити крапку, якщо цей розділовий знак закінчує все речення. Тож ці умовні позначки більше присвячені граматичній основі, сполучникам та знакам пунктуації, а інші слова, які використовуються в реченнях, не враховуються задля того, щоб схема залишалась універсальною. Однак, різноманіття варіантів таких схем досить велике, адже складні речення можуть істотно відрізнятися структурно й за сполучниками.