Більшість слів української мови діляться на склади. В одному складі має бути один голосний звук. Досить рідко він виступає у слові поодиноко – тільки якщо його оточують голосні. В іншому випадку, до нього приєднується приголосний. Якщо тільки з одного боку, то склад вважається відкритим, якщо ж з обох – то закритим. Дитина вже має практичний досвід рахування складів у словах (що досить просто, адже скільки голосних – стільки й складів), але це завдання робить наступний крок на шляху до вивчення цієї теми: у ході його виконання дитині пропонується не лише розділити слово на склади, а й розібратись у їхніх характеристиках. На екрані перед учнем міститься слово, інше для кожного наступного етапу завдання. Слова, які опрацьовуватиме дитина, можуть належати до різних частин мови, вони не повʼязані лексично і не мають тотожності у граматичному значенні. Під словом міститься каркас схеми його складів. Це ряд поки що порожніх ділянок, куди треба перенести склади слова. Важливо, що у самому слові немає ніяких підказок або попереднього ділення. Учень може працювати з кожною літерою окремо, тож має сам вирішити, яка буква належить до попереднього складу, а яка – до наступного. Школяр переносить літери так, аби створити схему складоподілу слова. Однак, це – лише перший етап. Над словом міститься формулювання завдання, де вказується, що треба виділити – відкритий чи закритий склад. Мета пошуків може змінюватись на кожному рівні. Дитина шукає склад, що підходить під названий у завданні критерій, після чого виділяє всю робочу зону, де він знаходиться. Далі починається новий етап завдання, де треба буде аналогічним чином опрацювати інше слово. Учень має можливість навчитись краще орієнтуватись у тому, які приголосні «відходять» до тих чи інших голосних у складах.