Опрацювання схеми складного речення вимагає досить значних зусиль, адже ця тема є досить нова для учня. Однак, для того, щоб зберегти цікавість учня до цієї теми, необхідно змінювати формат подачі інформації. Якщо попереднє завдання було присвячене побудові схем до складних речень, то це пропонує змінити фокус уваги та направити зусилля в протилежному напрямку, добираючи речення до схеми. На екрані перед дитиною міститься зображення схеми складного речення — нового для кожного наступного етапу. Схема враховує лише його структуру: кількість простих речень у його складі, те, які розділові знаки між ними перебувають, та те, які сполучники використовуються та для чого. Під схемою в окремих робочих зонах міститься кілька речень, які претендують на звʼязок із цією схемою. Оскільки зміст речень не враховується в схемах, де кожне просте речення виглядає як синій прямокутник, дитині залишається лише порівнювати схему з побудовою кожного з цих складних речень. Дитина аналізує пунктуаційні знаки, розділяє складні речення на прості та дивиться, які сполучники було використано в них. Необхідно, аби дитина використала комплексний аналіз, звертаючи увагу виключно на ті елементи, які повʼязані з формою складного речення. Наприклад, якщо в схемі три такі прямокутники, то в складному реченні відповідно має бути три граматичні основи; якщо в схемі перші два прямокутники поєднуються лише комою, а перед третім є сполучник «а», то в потрібному реченні перші два простих речення мусять мати безсполучниковий звʼязок, а от третє приєднується до другого за допомогою протиставлення та «а» як сполучника, який це виражає. Над схемою є розшифрування її умовних позначок.