Означення — це слова, які характеризують підмет, описуючи його. Речення є цілісною структурою, де кожне слово має певне місце, і загальна думка речення визначається комбінацією слів, що входять до його складу. Тому під час утворення речення важливо, щоб слова в ньому підходили не лише граматично (на що звертають увагу найчастіше), а й лексично. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься доповнювати речення означеннями, керуючись цим принципом. На екрані перед дитиною міститься речення — інше для кожного наступного етапу завдання. У ньому бракує слів, на місці яких містяться порожнини. Під реченням є кілька варіантів слів, які претендують на роль однорідного означення. Граматично всі ці слова тотожні — вони підходять до цього речення, а точніше до іменника, який грає роль підмета, за родом, числом та відмінком. Тож єдиний спосіб підібрати правильні означення полягає в тому, щоб проаналізувати, які з цих потенційних означень підходять до цього речення за сенсом. Школяр виділяє потрібні слова, після чого починається наступний етап завдання, де треба буде виконати аналогічний добір означень до речення. Роль цієї вправи в розвитку мовних навичок дитини є досить важливою, але полягає вона не в закріпленні знання тих чи інших норм, а в тому, щоб надати дитині практичний досвід роботи з різноманітними означеннями. У майбутньому дитині буде простіше самостійно утворювати речення з багатьма означеннями, адже завдяки цій вправі школяр навчиться їх вільно добирати, лексично повʼязуючи з іменниками, до яких вони «пасують» лексично. На кожному етапі дитині треба буде вибрати по кілька означень, що також збільшує словниковий запас учня.