У процесі виконання попереднього завдання дитина тренувалась знаходити прийменники. Учень мав нагоду помітити, що ті завжди обʼєднуються з конкретними словами. Такі комбінації не можна назвати словосполученнями, адже лише один з елементів у їхньому складі є самостійним словом, тоді як прийменник лише додається до нього. Крім того, вони сприймаються як цілісна мовна одиниця, бо мають одне, спільне лексичне значення. Однак, у спілкуванні ці сполучення комбінації слів мають велику вагу, адже дозволяють зрозуміти, де міститься предмет, який у нього маршрут, що його оточують тощо. У процесі виконання цього завдання школяр тренуватиметься самостійно утворювати такі комбінації слів. На екрані перед дитиною міститься зображення словосполучення, де до одного зі слів має приєднуватись прийменник. Це може бути і сталий вираз, типовий для української мови, наприклад, «прокинутись о шості ранку» (чи в інший час), де використовується цілком конкретний певний прийменник, заміна якого не є можливою в рамках норм мови. Школяр читає словосполучення і з-поміж кількох варіантів прийменників під ним вибирає той один прийменник, який треба використати в цьому випадку. Отже, дитина знайомиться не лише з конкретними випадками використання цих службових слів, а й дізнається про нові мовні одиниці та вирази. Усі варіанти, між якими треба вибрати дитині, теж є прийменниками. Їх в українській мові не так багато, тож, рухаючись між етапами завдання, дитина познайомиться з більшістю слів, що входять до складу цієї частини мови. А використання прийменників у певних ситуаціях дозволить продемонструвати їхню роль як слів, що дозволяють виразити часово-просторові відносини в спілкуванні.