Опис завдання
Займенників є досить багато розрядів. Внутрішня класифікація слів, що входять до цієї частини мови, відображає різноманіття функцій, які вони виконують. Займенник нічого не називає, але вказує на інші іменникові слова, причому він може замінити будь-що – й іменник, і прикметник, і числівник. Це означає, що в залежності від розряду, займенник цілком може відповідати на питання «хто?», «що?», «який?», «чий?», «скільки?» та «котрий?». Однак, чи не найчастіше у повсякденному спілкуванні використовуються особові займенники на кшталт «він», «вона», «воно» та «вони». Ці займенники використовуються для того, щоб вказувати на іменники, замінюючи їх у реченні для того, аби уникнути тавтології. Ці слова також мають граматичну категорію відмінка, а от граматичні категорії числа та роду в них закладені: «він» замінює іменники чоловічого роду, «вона» працює з іменниками жіночого роду, «воно» – з іменниками середнього, а «вони» призначено для того, щоб вказувати на іменники у множині, і форми роду множина не має. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення цілого маленького тексту, який приймає форму досить великого, багатоелементного речення. У реченні є іменники, один з яких далі замінюється займенником для того, щоб уникнути тавтології. Учень має зрозуміти, з яким іменником співвідносить займенник, поки що пропущений, після чого вписати відповідне слово у потрібній граматичній формі в текст речення так, аби він там грав свою роль. Коли школяр вписує займенник у правильній формі, то проходить на наступний етап до іншого подібного завдання. Кожне речення супроводжується ілюстраціями, що зображають описане у тексті.
Пов'язані стандарти
