Правильно використовуємо апостроф

Апостроф – досить специфічний, але дуже корисний і потрібний писемний символ, який використовується для фонетичного розділення. Звуки, між якими на письмі ставиться апостроф, не впливають один на одного. З цієї причини в українській мові апостроф використовується здебільшого для того, щоб позначити випадки, коли йотовані голосні не впливають на приголосні перед ними, а тому приголосні не помʼякшуються, а йотовані залишаються з двома звуками: «й» та голосним. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься  правильно використовувати апостроф у правописі деяких слів. На екрані перед учнем міститься зображення слів, що розташовані у стовпчик. Вони розміщені на окремій робочій зоні, тоді як на іншій – персонаж, поряд з яким міститься поки що порожня робоча зона. Цей персонаж складає компанію дитині і посилює інтерактивний компонент завдання. Учень аналізує слова і бачить, що в кожному використано апостроф. Однак, серед всіх слів є кілька, де апостроф вжито помилково. Учень має вибрати ці слова та перемістити їх до порожньої робочої зони. Коли дитина це зробить, то пройде на новий етап завдання, де треба буде виконати аналогічний набір дій. Правила вживання апострофа досить специфічні і базуються здебільшого на традиціях вимови слів української мови та на природному її тяжінні до милозвучності. Для того, щоб перевірити правильність написання слів з апострофом і те, чи він взагалі потрібен у цьому слові, дитина має просто прочитати їх вголос. Якщо вимовити слово важко і воно просто неприємне на слух (як от слово «ллʼють»), то апостроф там, очевидно, зайвий. Крім того, дитина має памʼятати, що апостроф пишеться до голосної і після приголосної літер.