Префікс – це морфема, яка ставиться перед коренем та дещо змінює його лексичне значення, вливаючи на слово загалом. Іноді префікс може зовсім змінити значення слово сам по собі, то часто його достатньо для словотвору. Важливо розуміти, що корінь – це ядро лексичного значення. У слові може бути або не бути префікса, але корінь є обовʼязково. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься розрізняти слова, де ця морфема є в наявності, від тих, де її нема. На екрані перед учнем міститься зображення цілого набору різних слів. Префікси властиві для всіх самостійних частин мови, тож і слова у вправі можуть належати до різних видів та відповідати на різні питання. З обох боків від стовпчика слів містяться дві робочі зони. Одна – куди треба перенести слова з префіксом, інша – куди треба перенести слова без цієї морфеми. Дитина проводить частковий морфемний аналіз кожного слова, визначаючи корінь та наявність префіксу у ньому. Зробити це не так вже й складно. Необхідно знайти спільнокореневе слово (а не словоформу цього ж слова – різниця велика), щоб побачити, чи є перед коренем ще одна морфема. Якщо можна знайти слово з цим коренем, але без перших кількох літер, то ці літери – і є префікс. Згодом дитина почне впізнавати префікси, запамʼятавши найтиповіші з них, наприклад, «роз-», «без-», «при-», «пре-», «прі-», «з-» та «с-». Учень з часом навчиться покладатись вже на свою памʼять і робити морфемний аналіз слова не доведеться: як тільки учень помітить, що слово починається на «роз-», то без подальшого розбору можна відразу говорити про те, що слово має префікс. Коли школяр розсортує всі слова по двох робочих зонах, то пройде на новий етап завдання, де треба буде виконати аналогічну роботу з іншими мовними одиницями.