В українській мові часто трапляються цікаві випадки. Наприклад, для однієї морфеми, як-от для префіксів «з-» та «зі-», наявність або відсутність літери «і» не грає смислової ролі і використовується для того, щоб уникнути небажаного збігу приголосних, коли корінь починається з тої ж літери «з». А от у випадку з префіксами «пре-» та «при-» відмінність в одну літеру грає визначальну роль. Справа в тому, що префікси змінюють значення слова, утворюючи нові мовні одиниці в комбінації з коренем. Значення префіксів фактично незмінне незалежно від випадку. Префікс «при-» означає наближення до чогось як буквально (у словах «приїхати», «прибути»), так і фігурально. А от префікс «пре-» означає посилення – якості, властивості, ознаки тощо. Наприклад, слово «прекрасний» означає «дуже гарний», де корінь «красн» є старословʼянським коренем, що означає красу. Сам по собі він в сучасній українській мові не використовується, але у поєднанні з префіксом «пре-» його можна зустріти часто. На екрані перед учнем міститься цілий набір слів з цими префіксами, де третя літера завжди пропущена. Слова розміщено у стовпчик. Поряд – робоча зона, поки що порожня. Над цією композицією міститься формулювання завдання, де називається критерій відбору. Наприклад, треба перенести до робочої зони лише слова з префіксом «пре-». Тоді дитина послідовно аналізує кожне слово, орієнтуючись на його лексичне значення, визначаючи (але не вписуючи) третю літеру та переносячи, якщо це потрібно, слово до робочої зони. На новому етапі, куди дитина попадає після розсортування всіх слів у стовпчику, дитина може зіштовхнутись з необхідністю перенести вже слова з префіксом «при-». Завдяки цьому завданню учень краще розуміє різницю між цими префіксами.