Дитина вже знає, що граматична основа речення містить головне ядро його сенсу, тоді як другорядні члени просто приєднуються до підмета та присудка, доповнюючи їх. Втім, хоча граматична основа обовʼязково має бути в реченні, вона не обовʼязково мусить складатись як із підмета, так і з присудка. Іноді досить лише одного з них, аби утворити цілком повноцінне речення, яке називається односкладним. Тут важливо розуміти, що односкладне речення — це не те саме, що неповне. У неповному реченні бракує певного слова, яке може бути зрозумілим завдяки контексту, але необхідно здогадатись, чого там не вистачає. В односкладному реченні всі слова на своїх місцях. Другого елемента граматичної основи не бракує. Його просто немає, він там не є потрібним, адже зміст речення є повністю зрозумілим. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься розрізняти односкладні та двоскладні речення. Оскільки обидві ці групи речень є цілком зрозумілими для сприйняття, відрізнити їх не так уже й легко. На екрані перед дитиною міститься зображення розгорнутої книжки. На кожній її сторінці є по кілька речень. Над цією композицією міститься формулювання завдання, де вказується, який тип речень треба знайти цього разу — односкладні або двоскладні. Мета пошуків змінюється на кожному етапі: якщо на одному рівні треба знайти речення, де є лише підмет або присудок, то на наступному треба буде відшукати речення, які містять їх обох. Для цього учень синтаксично аналізує кожне речення на екрані. Дитина знаходить граматичну основу (з огляду на те, наприклад, що підмет — це не завжди іменник у називному відмінку), після чого вибирає ті речення, котрі підходять під названий критерій.