Опис завдання
Для прикметників найближчою частиною мовою є прислівник, адже прикметник означає ознаку предмета, а прислівник — ознаку дії, стану чи іншої ознаки. Фактично, обидві ці частини мови використовуються для того, щоби характеризувати щось. Тому досить часто їх можна сплутати, але — тільки на перший погляд, адже між словами, що належать до цих частин мови, є велика різниця, і в процесі виконання цього завдання дитина дізнається про неї. На екрані перед школярем міститься зображення набору слів — іншого для кожного наступного етапу завдання. До цього набору належать як прикметники, так і прислівники, бачачи їх поруч, учень може переконатись у тому, що між ними дійсно є дещо спільне лексично, однак, граматично вони різні, і різні з погляду того, що вони описують і характеризують. Поряд із цими словами — порожня робоча зона. Над даною композицією міститься формулювання завдання, де вказується, що необхідно знайти цього разу. На одному етапі предметом пошуків будуть прикметники, тоді як на іншому шукати треба буде вже прислівники. Учень аналізує кожне з наявних слів, звертаючи увагу як на питання, на які вони відповідають, так і на морфемний склад. Характерні питання прикметників: «який?» або «чий?», тоді як прислівники відповідають на питання «як?», «де?», «коли?» тощо. Тому по самим словам, навіть якщо вони надані без тих слів, які вони описують, зрозуміло, що вони характеризують: предмет або дію. Крім того, прикметники мають характерні закінчення: «-ий», «-а» або «-ая» та «-е» чи «-є», закінчення «-і» та їхні відмінкові форми. Прислівники закінчення не мають. Наприклад, слово «гарно» є прислівником, де «о» є кінцевим суфіксом, а слово «гарний» є прикметником із закінченням чоловічого роду однини «-ий».
Пов'язані стандарти
