Прислівʼя та приказки є важливою частиною фольклору — усної народної творчості, традиції, яка вкрай тісно повʼязана з українською культурою, звичаями, мовним та національним характером. Дитина стикалась із цими висловами раніше досить часто, і вони використовувались як знаряддя для вивчення тих чи інших тем, так і для самостійного опрацювання. Однак, раніше дитина не зосереджувалася на тому, щоби навчитися розрізняти прислівʼя і приказки серед інших крилатих висловів, адже це вимагає досить глибокого розуміння тонкощів цих висловів. Ця вправа пропонує навчитися робити це, аби отримати більш повні знання цієї теми. На екрані перед дитиною міститься зображення кількох сталих виразів, серед яких зустрічаються прислівʼя та приказки. Над робочою зоною з ними міститься формулювання завдання, де треба визначити, який із двох сталих виразів є прислів'ям, а який — приказкою. Дитина аналізує кожен вислів із наданих і концентрується на його значенні. Якщо це мала форма народної поетичної творчості, короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, граматично оформлене і логічно завершене висловлювання, яке має повчальний зміст, то це прислів'я. Якщо ж це жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислів констатуючого характеру, що має одночленну будову, вживається в переносному значенні, то це — приказка. Зміст її, на відміну від прислів’я, не має звичайно повчального характеру, їй властива синтаксична незавершеність. Коли дитина визначає, де приказка, а де — прислів'я, то проходить на новий етап завдання.