Тема складоподілу слів української мови є більше практичною, ніж теоретичною, адже успішність виконання цієї дії залежить більше від досвіду та практики. Теоретичні знання відносно мінімальні: треба памʼятати, що у складі обовʼязково має бути голосний звук, який передається відповідною буквою; що склад може бути відкритим або закритим в залежності від того, чи оточують цей голосний приголосні; що складоподіл відбувається як за морфемним принципом, так і за фонетичним. Знаючи це, залишається лише практикуватись, і ця вправа дає таку можливість. Замість того, щоб виконувати безкінечні вправи, де потрібно ділити на склади слова знову і знову, учню пропонується використати кількість складів у слові як критерій відбору. На екрані перед учнем міститься зображення ряду слів, які розташовані у стовпчик. Всі ці слова різні, всі вони відрізняються між собою лексично, граматично і морфемно, однак здається, ніби «розмір» у них більш-менш однаковий – це для того, щоб учню було складніше розібратись у кількості складів у кожному зі слів. Поряд з ними – робоча зона, поки що порожня. Над цією композицією міститься формулювання завдання, де вказується число складів, потрібне для відбору. Наприклад, на одному етапі треба відібрати всі слова з чотирма складами, тоді як на другому – відібрати слова, які містять два склади, не більше і не менше. Учень аналізує кожне слово по черзі, послідовно рахуючи склади у них. Знайшовши потрібне слово, що підходить під наданий критерій, дитина переносить його до робочої зони поруч. Коли школяр опрацює всі слова в рамках одного етапу, то пройде на новий рівень до іншого завдання та нового набору різноманітних слів. А для урізноманітнення візуального ряду кожен рівень супроводжується малюнком.