Службові частини речення є важливою складовою лексичного складу мови. Вони забезпечують логічний та граматичний зв’язок між словами. Прийменники, частки та сполучники — досить прості та короткі, однак, їх написання часто викликає ряд труднощів. Конкретно ця вправа навчить дитину розрізняти, яким чином писати сполучники (разом чи окремо). Для того, щоб не заплутатись, варто пам’ятати, що складні сполучники «зате», «проте», «щоб», «якби», «якщо», «теж» треба відрізняти від займенників та прислівників, ужитих із прийменниками «за», «про» або частками «би» (б), «же» (ж). Також важливо зрозуміти, що написання їх окреме лише у таких випадках: частку «же» (ж) можна замінити іншою: «те ж — те саме»; «так же — так само» або й зовсім опустити; частку «би» (б) можна перемістити в позицію після дієслова: «про що б розмову почати — про що почати б розмову»; складні сполучники можна замінити синонімічними: «зате», «проте» — «але», «однак», «якби» — «коли б», «щоб» — «аби». Учень може легко розгубитися у такому розмаїтті сполучників, а тому цей урок стане йому на допомогу. Завдання, яке стоїть перед дитиною, — доповнити речення. Загалом на малюнку є дві дошки та по одному реченню на кожній. Однак, на дошках бракує слів, які потрібно вставити. Наприклад, сполучник «зате». Під реченнями — два варіанти написання службової частини мови (разом та окремо). Учень читає кожне речення, аналізує його лексичне значення та натискає на ту буквену сполуку, яка, на його думку, є правильною. Так, одне речення буде містити сполучник, а от інше — однозначне слово. Цей урок дасть учню розуміння того, що просте написання слова може вкрай змінити його сенс та належність до частин мови.