Раніше учень опрацьовував прикметник та прислівники окремо, адже вони належать до різних груп самостійних частин мови: прикметник належить до іменникових, а прислівник — до дієслівних. Однак, коли учень уже має певний досвід роботи з цими словами, для нього очевидним стає факт того, що прикметники і прислівники досить схожі, адже вони обидва характеризують щось — чи то предмет, чи то дію. Тут стає особливо важливо не переплутати ці слова, адже вони граматично й за метою використання в мовленні цілком відрізняються. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься в цьому розділенні. На екрані перед учнем міститься робоча зона з двома стовпчиками слів. Робоча зона оформлена досить цікаво і виглядає як сувій. Поруч — персонажі (наприклад, король із королевою), котрі доповнюють завдання і складають компанію дитині. У першому стовпчику — прикметники, а в другому — прислівники. Цікаво, що попри те, що це різні частини мови, у них навіть корені спільні. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоб перемістити слова в одному стовпчику таким чином, щоб в одному рядку були слова з одним коренем. Наприклад, «вічний» та «вічно», «сильний» та «сильно», «дружній» та «дружньо» тощо. Для цього школяр виконує досить простий морфемний аналіз слів і підбирає пару до кожного. Основна робота тут відбувається після сортування прислівників чи іменників. Уже знайшовши відповідники зі спільним коренем, дитина має нагоду проаналізувати їх. Корінь у них однаковий, тематично вони подібні, однак, прикметник і прислівник відрізняються морфемно (і це стає особливо помітно, коли перед очима пара схожих, але різних слів), а головне — за сенсом. Адже відповідають вони на різні питання.