Словотвір досить часто є не разовим явищем, а послідовним процесом, коли початкове слово використовується як база для нового, але те в свою чергу теж використовується як базове для наступного етапу словотвору, і на його основі теж утворюється нова, абсолютно незалежна та самодостатня, спільнокоренева з обома попередниками, мовна одиниця. В такому випадку цілком коректно говорити про словотвірний ланцюжок. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься упорядковувати такі ланцюжки, знаходячи їхній початок, тобто найперше слово, та їхній кінець, тобто слово, котре має найбільше додаткових морфем, які змінили значення спочатку першого, а потім і всіх наступних елементів ланцюжка. На екрані перед учнем міститься ланцюжок таких спільнокореневих, але різних та самостійних слів – новий для кожного наступного етапу завдання. Учень має проаналізувати кожен з елементів. Спочатку вони розташовані хаотично, але завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб відновити послідовність творення. Першим має бути найменше слово, яке складається з мінімуму морфем, центром яких є корінь. Другим є наступне слово, яке є похідним від першого. Воно має більше морфем. Але найбільшу їхню кількість мусить мати третє слово, яке є похідним вже не від першого, а від другого. Важливо, аби дитина розуміла, що третє слово не просто є результатом додавання до першого ще більшої кількості частин. Воно походить без другого і без нього не існувало б. Однак, всі три слова мають різні лексичні значення, а відтак і є самостійними мовними одиницями. На кожному етапі робочу зону з цим ланцюжком супроводжує додатковий персонаж, який посилює інтерактивний елемент вправи, складаючи компанію дитині.