Фразеологізми української мови вкрай різноманітні та цікаві, але найчастіше сталі вирази використовуються для порівняння, аби надати описаному явищу більшої образності та яскравості. У процесі виконання цього завдання дитина познайомиться з цим окремим випадком використання сталих виразів, будуючи порівняння. На екрані перед дитиною міститься зображення кількох каркасів для порівняння. Подається слово, що означає певну якість, далі — традиційне слово-звʼязка «як», а от те, з чим порівнюють, дитина має підібрати самостійно. Варіанти містяться в іншому стовпчику, і вони на початку розміщені хаотично. Дитина аналізує якість, після чого добирає предмет для порівняння з-поміж варіантів. Зайвих нема — для кожного зі слів свій сталий вираз знайдеться, тож чим більше порівняння підбирає дитина, тим простіше завершити рівень. Коли школяр виконує цей пошук для кожного зі слів, то проходить на новий етап до подібного опрацювання нових якостей. Порівняння в українській мові теж є образними й порівняно сталими. Вирази з ними не є фразеологізмами в традиційному сенсі цього слова, адже слова, які комбінуються в порівняльну структуру, не втрачають первинного лексичного значення. Однак, такі вирази однаково належать до виразних засобів, адже те, з цим порівнюють різні якості та властивості, часто повʼязується з традиційним або навіть фольклорним стереотипом про відомі предмети, явища, істот. Наприклад, «хитра, як лиса» є цілком традиційним порівнянням, яке звертається до древнього сприйняття цієї тваринки як хитрунки. Не важливо, що й деякі інші тварини в лісі можуть бути не менше винахідливими та хитрими — важливо, що саме лисичка такою сприймається в народній свідомості, що посилює розуміння порівняння.