Здебільшого прикметники асоціюють з іменниками, адже між ними встановлюється тісний лексико-граматичний звʼязок. Також часто прикметник повʼязується із займенником або числівником. Однак, усе це — звʼязок між словами. Прикметники, хоча й належать до іменникових частин мови й дійсно мають спільні з іншими такими ж словами граматичні категорії (наприклад, рід, число, відмінок), також мають і свої ознаки, притаманні лише для них. Зокрема, деякі прикметники здатні утворювати різні ступені порівняння. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься робити це. Ступінь порівняння означає те, наскільки вираженою є та чи інша ознака, наскільки вираженою є якість того чи іншого предмета. Ступінь порівняння виражається в наявності специфічних формам. Цікаво, що таких ступенів є три: початкова, вища й найвища. Це підкреслює різноманіття української мови та зокрема — прикметників, які можуть повно описати ту чи іншу ознаку. На екрані перед учнем міститься прикметник — інший для кожного наступного етапу вправи. Під ним — каркас вищого ступеня порівняння цього ж слова, а ще нижче — каркас для найвищого ступеня. Каркас частково заповнено. Наприклад, у другому рядку вже міститься корінь слова, залишається лише вписати суфікс із закінченням. У третьому рядку подається специфічний префікс. Тож школяру треба вписати лише частини потрібних форм. Це робить дану вправу не стільки перевірочною, скільки пізнавальною, адже завдяки її виконанню учень краще запамʼятовує цю тему. Над прикметником міститься активна кнопка, настилання на яку викликає підказку з уже наданими трьома рівнями порівняння прикметника, наприклад, словами «товстий», «товстіший» та «найтовстіший».