Префікс – це морфема, яка ставиться перед коренем та змінює лексичне значення слова, іноді у достатній мірі, аби лише саме додавання префікса утворювало нову мовну одиницю. Втім, є досить чітке значення, яке префікси надають тим чи іншим словам. Це визначає мету їхнього використання. Тобто в різних словах з різним лексичним значенням може бути один і той самий префікс, і кожного разу мета його використання буде практично тою ж самою. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати з префіксами виду «з-», «с-» та «зі-». У поєднанні з дієсловами ці префікси використовуються для того, щоб надати слову, а точніше – дії або стану, які виражаються цим словом, завершеності. Можна сказати, що всі ці три префікси – лише форма одного, і «з-» серед них головна й найбільш часто вживана. Цей префікс переходить у «с-» тоді, коли корінь (або інший префікс, адже зрідка в слові їх може бути два) починається з глухих «к», «п», «т», «ф» та «х». Префікс «зі-» використовується тоді, коли корінь або інший префікс починаються з літери «з» та інших таких, що загрожують небажаному збігу однакових або схожих приголосних. На екрані праворуч перед учнем міститься робоча зона з певним словом. Прямо під ним – знаходиться похідний його варіант – це ж слово, але з пропущенним префіксом. Дитина має вибрати, який із трьох запропонованих префіксів треба поставити перед словом. Керуючись наданим вище описом, учень вибирає один із варіантів «з-», «с-» чи «зі-». Ці варіанти надаються ліворуч, в окремій робочій зоні. Коли дитина вибирає потрібний префікс до слова та робить його завершеним, то проходить на новий етап завдання, де треба буде виконати аналогічний набір дій з іншим словом.