Учень уже має певний досвід роботи з відмінками іменникових частин мови, стикавшись із ними в попередніх завданнях. Однак ця вправа не просто торкається цієї теми — вона цілеспрямовано їй присвячена, адже в процесі її виконання учень буде займатися лише відмінюванням іменників. На екрані перед дитиною міститься зображення схеми відмінків, які розташовані в природній послідовності: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний. Іменник надається в початковій формі, тобто в називному відмінку. Дитина має згадати питання, на які відповідає кожна відмінкова форма, аби відповідно змінити морфемний склад іменника і вписати слово-результат у кожну порожню зону відповідно до відмінків. Наприклад, початкове слово — «надія». Питання родового відмінка «кого?» або «чого?». Відповідно, треба змінити початкове слово на «надії» і вписати його в клітинку поряд із позначкою «Р. в.», переходячи до наступного, давального, відмінка. Коли школяр опрацює всі, то пройде на новий етап завдання до іншого слова. Кличний відмінок повʼязується лише з однією темою — зі звертанням, тому тут він здебільшого не використовується. Місцевий відмінок використовується разом із прийменником, і той відразу подається до іменника, тож учень розуміє, яку форму слід вибрати. Загалом це завдання є досить простим, адже іменники при відмінюванні змінюються не надто сильно — здебільшого іншим стає лише закінчення слова. Головне тут — правильно згадати, на які питання відповідає кожен відмінок, що він означає. Далі залишається просто підібрати відповідне закінчення. Відмінювання іменників — завдання, корисне як для повсякденного спілкування, так і для подальшого вивчення цієї частини мови.