Наголошеним вважається не лише голосний звук, а й весь склад, до якого він належить. Взагалі роль наголосу у мові досить значна. Іноді навіть сенс слова залежить від того, куди падає наголос у цьому конкретному випадку. Отже у ході виконання цього завдання дитина водночас опрацьовуватиме тему наголосу і складоподілу. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься новий набір слів. Всі вони розділені на склади. Цей розділ виконано правильно, тож перевіряти його та шукати помилки, як в одному з попередніх завдань, не доведеться. Натомість учню пропонується обрати наголошений склад у кожному слові. Дитина аналізує складоподіл, читає слово (якщо потрібно, то вголос), після чого виділяє потрібний склад, який інтонаційно виділяється. Коли дитина це зробить з усіма словами на етапі, то пройде на новий рівень завдання, де треба буде опрацювати вже інші випадки словоподілу. Якщо при виконанні попередньої вправи учень на одному рівні стикався лише з одним, хай і складним, випадком наголошення слова, то цього разу в рамках одного етапу школяр працюватиме з чотирма словами. Таке збільшення обʼєму роботи має дати дитині можливість звикнути до роботи з наголосом, а головне – зробити її, цю роботу, більш свідомою, адже наголос кожен мовець ставить завжди, навіть якщо ця тема для нього невідома взагалі. Це природній механізм мовлення, і свідоме користування ним робить розуміння теми наголосу більш повним і позитивно впливає на мовні навички загалом. Теоретичний багаж теми наголосу невеликий, але важливо, що в майбутньому дитина вже не буде робити особливих помилок при наголошенні складів завдяки виконанню цього практичного завдання.