Опис завдання
Прийменники — один із видів службових частин української мови. Якщо сполучники, на яких акцентувалась увага в попередньому завданні, використовуються для того, щоб окреслити певні звʼязки між словами та реченнями, то прийменники діють більш локально, виражаючи ті чи інші додаткові відтінки значення слів. Прийменники, зокрема, додаються до іменників, аби передати місцезнаходження предметів. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься знаходити прийменники в тексті. На екрані перед учнем міститься зображення речення — іншого для кожного наступного етапу завдання. У ньому обовʼязково є прийменники, і мета дитини — знайти ці слова та виділити їх. Школяр читає речення, яке може бути як пізнавальним, так і просто художнім та цікавим. Речення супроводжується зображенням додаткового персонажа, який, хоча й не повʼязується ані із сюжетом тексту, ані з темою виконання завдання, посилює інтерактивний компонент вправи. Учень читає речення й шукає прийменники — слова на кшталт «в», «під», «над», «по» тощо. Особливість прийменників у тому, що вони, як і інші службові частини мови, не мають граматичного значення, а відтак не мають типового для самостійних слів морфемного складу. Відтак не можна відокремити прийменниками за наявністю в них характерних лише для них суфіксів або закінчень, як це можна було зробити з тими ж прикметниками. Натомість завжди треба звертати увагу лише на роль слова в контексті. Якщо конкретне слово використовується для того, щоби позначити місцеположення або знаходження обʼєктів, визначити те, як вони співвідносяться в просторі, і це слово додається до іншого, наприклад, до іменника-орієнтира, то воно і є прийменником.
Пов'язані стандарти
