Оскільки дитина вже має досить великий багаж знань, присвячених різним частинам мови, доцільно курс завдань, повʼязаних із кожною такою частиною, починати із вправи, яка фокусує на них увагу. Ця вправа відкриває курс завдань, які присвячені сполучникам, тож у процесі її виконання учень тренуватиметься виділяти в реченні слова, що належать до цієї частини мови. Сполучники належать до службових частин мови, а це означає, що вони не мають власного лексичного або граматичного значення. Натомість вони набувають певного сенсу лише в контексті, і тоді вони дійсно стають вкрай корисними й потрібними. Хоча службові частини мови і використовуються лише в якості додаткових елементів до самостійних слів, недооцінювати їхню роль у спілкуванні не варто, й учень переконається в цьому завдяки цій вправі. На екрані перед школярем міститься зображення речення — іншого для кожного наступного етапу завдання. У реченні є сполучники, і завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоби виділити їх. Сполучники є службовими словами, які використовуються для того, щоби так чи інакше повʼязувати слова, частини речення й окремі речення в тексті. Важливо навчитись відрізняти їх від інших службових слів — часток та прийменників, які відіграють у спілкуванні дещо іншу роль. Сполучники можуть істотно відрізнятись між собою. Є такі, що використовуються для поєднання слів, наприклад, при переліченні: «і», «й», «та» тощо. Є розділові сполучники на кшталт «або», «чи»; є також і протиставні сполучники типу «а» та «але». У цій вправі визначати вид сполучників не треба — лише знаходити самі ці слова. Коли дитина виділить усі сполучники в реченні, то пройде на новий етап, до нового тексту й нового випадку використання цих службових слів.