Займенник використовується для того, щоб вказувати на предмет, явище, істоту, якість, ознаку, кількість, не називаючи їх прямо. Серед іменникових частин мови займенник є одним із найбільш різноманітних. В залежності від ситуації, виду, контексту та граматичної форми може грати будь-яку роль, притаманну іменниковим частинам мови. Це означає, що займенники мають власну і досить цікаву класифікацію за видами. Наприклад, є особові займенники («він», «вона», «воно», «вони»), питальні займенники («хто?», «що?») та декілька інших видів. Однак, є один вид, який особливо цікавий. Він складається лише з одного слова. Йде мова про так званий зворотний займенник «себе», який один представляє собою цілий вид. Хоча це слово одне, воно має здатність змінювати граматично, тож форм може набувати різних. У ході виконання цього завдання дитина працюватиме зі зворотним займенником, тренуючись визначати його відмінкові форми. На екрані перед школярем міститься досить деталізована композиція малюнків, в яку вписані діалогові хмаринки. В одній міститься зображення фразеологізму. Ці мовні конструкції використовуються тому, що вони є вкрай образними та цікавими і водночас – лаконічними, а займенники там вживаються часто. З іншого боку, в другій хмаринці міститься кілька варіантів відмінків. Важливо, щоб учень розумів роль зворотного займенника «себе» – він вказує на дію особи до неї ж самої, тож форми називного відмінка слово «себе» не має. Щоб визначити, який відмінок це займенник отримав цього разу, учень ставить до нього відповідне питання. Вибравши правильний відмінок, дитина проходить на новий етап до іншої ілюстрації з новими персонажами і новим реченням з цим займенником в іншому контексті і відмінковій формі.