Прикметники, хоча й відрізняються від інших самостійних частин мови, усе ж мають спільні граматичні категорії з іменником, числівником і займенником, адже, як відомо дитині, усі вони належать до так званих іменникових частин мови. Зокрема, прикметники змінюються за відмінками. Ніяких особливих змін сама ця граматична категорія у випадку з прикметниками не зазнає, хіба кличної форми в цих слів фактично немає. Називний, родовий, давальний, знахідний, орудний та місцевий відмінки грають ту ж роль, що й завжди, але питання їхні змінюються відповідно до питань прикметників. Наприклад, прикметник у родовому відмінку відповідає на питання «якого?», а в давальному — на питання «якому?». У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься записувати відмінкові форми прикметників у спеціальну схеми. На екрані перед школярем на кожному етапі міститься зображення такої схеми. У ній перераховані всі відмінки в стовпчик. Початкова форма, тобто називний відмінок, уже є в наявності. Дитині залишається лише правильно поставити питання до цього слова і відповідно змінити його. Коли школяр вписує правильні відмінкові форми до всіх порожніх зон, заповнюючи схему відповідними словоформами, то проходить на новий етап, де треба опрацювати інший прикметник аналогічним чином. Учень має сам підбирати потрібні суфікси, вписуючи слова. Єдиною підказкою для дитини є вже наданий прийменник для місцевого відмінка. В усьому іншому учень працює повністю самостійно, аби закріпити цей матеріал і в майбутньому впевнено виконувати відмінювання прикметників. А для того, щоб урізноманітнити завдання, вправа супроводжується зображеннями додаткових персонажів, що складають учню компанію.