Упродовж виконання цього уроку дитина вдосконалюватиме знання з теми «Відмінювання іменників», але тепер буде вже робити це на рівні речення.
Іменники І відміни мають такі особливості відмінювання: в орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою, а м’якої й мішаної — -ею(-єю) (людина — людиною, праця — працею, олія — олією). Кличний відмінок однини виражається за допомогою закінчення -о для іменників твердої групи та закінчення -е (-є) для іменників м’якої й мішаної груп (Ганно, думе, Надіє).
Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини можуть мати закінчення -а(-я) або -у(-ю). Вживання того чи іншого закінчення залежить від значення іменника. За цією категорією вони поділяються на назви чітко та назви нечітко окреслених предметів і понять. Слова першої групи зазвичай мають закінчення -а(-я) (клен — клена, син — сина). Усі інші іменники чоловічого роду ІІ відміни мають закінчення -у(-ю) (горох — гороху, грім — грому). В орудному відмінку однини іменники ІІ відміни твердої групи мають закінчення -ом (садом, лугом), м’якої й мішаної груп — закінчення -ем (сонцем, плащем).
На екрані перед дитиною знаходиться яскрава ілюстрація з інтерактивною дошкою всередині. На ній розташоване речення. Декілька слів у реченні не дописані. Дитина повинна вписати потрібні закінчення в спеціальні клітинки наприкінці слів. Особливість цього уроку в тому, що в одну клітинку може вписуватись як одна, так і дві літери.
Виконуючи це завдання, дитина навчиться правильно змінювати слова під час відмінювання, що сприятиме культурі мовлення.
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- уявляє словесно описані предмети та явища;
- переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію;
- помічає й формулює проблему в процесі навчання;
- усвідомлює структуру предмета вивчення;
- робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, добирає аргументи для його доведення (у нескладних випадках);
- помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
- критично оцінює свої вчинки, узгоджує їх із загальнолюдськими моральними нормами;
- виявляє готовність і здатність творити добро словом і ділом.