Діалог є способом передачі живої розмови на письмі. Розмова ж є обміном репліками, запитаннями та відповідями на них. Театр — чи не найбільш образний та яскравий вид мистецтва, що будується на діалогах. Тому для того, аби нагадати дитині, як мають будуватися репліки, ця вправа використовує образ театральної вистави. Перед учнем міститься зображення сцени, де відбувається розмова двох персонажів. Вони зображуються достатньо яскраво, аби школяр уже сам придумав сюжет п’єси. У кожного є своя репліка. Слова та словосполучення в них переплутані. Ба більше, слова одного героя можуть перебувати в діалоговій хмаринці іншого. Дитина аналізує використані образи та уявляє, як ці герої могли б спілкуватися. Знаходячи правильний порядок слів, школяр переставляє їх у діалогову хмаринку до потрібного героя, якому ця репліка належить. Порядок слів є важливим, але також треба звернути увагу й на логіку розташування слів у репліці, наприклад, вітання має бути на самому початку фрази. Завдяки цій вправі школяр вчиться краще розуміти структуру діалогів між персонажами.
Учень/учениця:
- розуміє, як пов’язані мова і мовлення;
- має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування;
- знає типи мовлення, наводить приклади відповідних висловлень;
- пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним;
- знає доцільні етикетні формули відповідно до різних ситуацій спілкування, віку та статусу співрозмовника;
- застосовує всі види мовленнєвої діяльності;
- аналізує й осмислює ситуацію спілкування, визначає її складники;
- виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки;
- усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги до співрозмовника, стриманості, тактовності.
Учень/учениця:
- уявляє словесно описані предмети та явища;
- переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію;
- помічає й формулює проблему в процесі навчання;
- усвідомлює структуру предмета вивчення;
- робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, добирає аргументи для його доведення (у нескладних випадках);
- помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
- критично оцінює свої вчинки, узгоджує їх із загальнолюдськими моральними нормами;
- виявляє готовність і здатність творити добро словом і ділом.