Прислів’я є важливою частиною скарбниці народної мудрості і водночас — сталими за формою крилатими виразами. Основна думка такого виразу може бути передана лише за умови збереження як правильної послідовності, так і правильних форм слів, що входять до його складу. Будь-які спроби замінити слова в прислів’ї на інші, навіть синонімічні, можуть призвести до втрати внутрішнього змісту крилатої фрази. У процесі виконання цієї вправи дитина тренуватиметься доповнювати прислів’я такими словами, щоби відновити їхнє первинне значення. Перед учнем міститься зображення прислів’я — нового для кожного етапу. Дитина бачить, що в ньому є порожня ділянка, куди треба вставити одне слово, вибравши його серед наведених нижче варіантів. Школяр аналізує кожне слово по черзі. Граматично вони всі могли б підійти, але лише одне слово дійсно підходить лексично, бо за його допомогою прислів’я отримує свій первинний сенс. Виконання цього завдання збільшує кількість прислів’їв, які знає дитина, і дозволяє зрозуміти роль кожного слова в них.
Учень/учениця:
- знає та розуміє значення основних термінів розділу;
- пояснює лексичне значення слова;
- розуміє причини вилучення з активного вжитку застарілих слів та появи того чи іншого неологізму;
- пояснює відмінність між термінами та професійними словами;
- розрізняє слова за походженням;
- замінює іншомовне слово українським відповідником;
- розрізняє активну й пасивну лексику;
- розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми;
- розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені;
- редагує речення, у яких допущено лексичні помилки;
- знає, що вивчає фразеологія;
- розуміє та пояснює значення фразеологізмів;
- визначає фразеологізми в реченнях;
- використовує доречно фразеологізми;
- добирає фразеологічні синоніми та антоніми;
- визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
- редагує речення, у яких фразеологізми вжито неправильно.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- використовує знання нюансів у значенні слів під час письма, розмови, читання чи слухання;
- правильно підбирає слова для доповнення речення/тексту;
- вміє змінювати структуру речення згідно із мовленнєвою ситуацією;
- дотримується в тексті єдиного стилю і типу.
Учень/учениця:
- визначає та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз у текстах, вміє вибирати влучний з декількох варіантів;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення, добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
- використовує контекст як підказку про значення слова або фрази;
- використовує загальноприйняті грецькі або латинські афікси та корені як підказки про значення слова;
- користується довідковими матеріалами, як друкованими, так і цифровими, щоб визначити чи уточнити точний зміст слова або його частину мови.