Опис завдання
    Цей урок в ігровій формі акцентує увагу учня на правописі деяких прикметникових суфіксів і тренує вміння утворювати з ними конкретні слова.
    В українській мові суфікси -ичн-, -ічн-(-їчн-) виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження. Водночас після кінцевого основи [д], [т], [з], [с], [ц], [ж], [ч], [ш], [р] уживається -ичн- (класичний), після решти приголосних — -ічн- (органічний), після голосних — -їчн- (героїчний).
    Суфікс -ев- уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова (овоче́вий). У прикметниках, де перед суфіксом виступають м’які [н], [т] або [й], пишемо -єв- (життє́вий). Суфікс -ов- незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний (казковий) або шиплячий [ж], [ч], [ш], [щ], м’який приголосний або [й], причому наголос падає на закінчення (дощовий).
    На екрані перед учнем знаходиться ілюстрація, на якій спілкуються дві особи. Дорослий підказує дитині-персонажу, від якого слова той повинен утворити прикметник. Рід нового слова вказаний у завданні над ілюстрацією. Учень має утворити від іменника прикметник потрібного роду і вписати у спеціальні клітинки над дитиною-персонажем. Кількість клітинок є підказкою для учня: скільки клітинок, стільки і літер має бути у слові.
    Проходячи всі етапи цього уроку, дитина запам’ятає на конкретних прикладах, які суфікси треба використовувати під час творення прикметників, розвиватиме логічне мислення і увагу.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
-    знає морфологічні ознаки прикметника,  його синтаксичну роль;  
-    пояснює написання прикметників відповідними правилами; 
-    знаходить прикметники в реченні;
-    визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль прикметника в реченні; 
-    відмінює прикметники твердої й м’якої груп;
-    утворює правильно форми вищого й найвищого ступенів порівняння якісних прикметників; 
-    утворює якісні, відносні й присвійні прикметники від інших частин мови за допомогою відомих способів словотвору; 
-    правильно записує  прикметники з вивченими орфограмами;
-    помічає та виправляє помилки у вживанні прикметників.
Учень/учениця:
-    визначає головне; 
-    класифікує і групує вивчений матеріал; 
-    знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки; 
-    користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова); 
-    виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
 
             
             
                