Впродовж виконання цього уроку дитина повторить таку частину слова як суфікси, навчиться добирати потрібні серед декількох і відновлювати з їхньою допомогою прикметники.
Суфікс -ев- уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова (ситцевий). У прикметниках, де перед суфіксом виступають м’які [н], [т] або [й], пишемо -єв- (дієвий). Суфікс -ов- незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний (казковий) або шиплячий [ж], [ч], [ш], [щ], м’який приголосний або [й], причому наголос падає на закінчення (польовий).
Суфікс -ин вживається у прикметниках зі значенням присвійності та утворених від назв тварин після приголосних (доччин, Тетянин), -їн пишеться після апострофа, й та літер, що позначають голосні (Мар’їн, зміїний).
Перед учнем на екрані знаходиться білий фон, де в стовпчик розташовані чотири прикметника. У всіх словах бракує суфіксів. Дитина має відновити прикметники, перетягнувши потрібні суфікси з листя, яке розташоване з обох боків білого фону.
Відновлюючи прикметники, учень навчиться підбирати влучні суфікси, співставляти теорію з практикою, розширить свій словниковий запас.
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки прикметника, його синтаксичну роль;
- пояснює написання прикметників відповідними правилами;
- знаходить прикметники в реченні;
- визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль прикметника в реченні;
- відмінює прикметники твердої й м’якої груп;
- утворює правильно форми вищого й найвищого ступенів порівняння якісних прикметників;
- утворює якісні, відносні й присвійні прикметники від інших частин мови за допомогою відомих способів словотвору;
- правильно записує прикметники з вивченими орфограмами;
- помічає та виправляє помилки у вживанні прикметників.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- визначає та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз у текстах, вміє вибирати влучний з декількох варіантів;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення, добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
- використовує контекст як підказку про значення слова або фрази;
- використовує загальноприйняті грецькі або латинські афікси та корені як підказки про значення слова;
- користується довідковими матеріалами, як друкованими, так і цифровими, щоб визначити чи уточнити точний зміст слова або його частину мови.