Цей урок присвячений суфіксам. Дитина має пригадати, що це таке, де він розташовується в слові. Впродовж уроку вона зможе потренуватися знаходити слово з потрібним суфіксом серед декількох слів.
Суфікс – це значуща частина слова, яка стоїть після кореня і служить для творення слів. Дитина має пам’ятати, що він може бути в слові, але є такі слова, де суфікса немає. Для того, щоб його визначити, треба підібрати спільнокореневі слова, а потім провідміняти слово. Відмінювання слова дає змогу визначити закінчення, а споріднені слова – корінь. Те, що знаходиться між коренем та закінченням, і є суфіксом.
На екрані перед учнем знаходиться білий фон, на якому розташовані 3 картинки. Під ними знаходяться слова, що називають ці об’єкти. Над картинками вказано, який саме суфікс має знайти учень в одному із цих слів. Він розглядає слова, аналізує їх. Тут потрібно бути уважним, бо всі три слова містять потрібні літери чи літеру, але тільки в одному з них є той суфікс, що треба знайти. Дитина визначається і вибирає потрібне слово, відповідь буде зараховано одразу після натискання.
Отже, виконуючи це завдання, учень систематизує свої знання щодо вживання суфіксів в конкретних словах, вчиться аналізувати і співставляти.
Учень/учениця:
- знає основні способи словотвору;
- пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами;
- правильно записує складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами;
- визначає способи творення слів;
- самостійно утворює нові слова вивченими способами;
- дотримується правил чергування приголосних при творенні слів;
- створює словотвірний ланцюжок;
- утворює складноскорочені слова;
- знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
Учень/учениця:
- знає та використовує точні загальнонаукові та мовноспецифічні слова та фрази;
- вміє використовувати словник при поясненні слова або фрази, важливої для розуміння або вираження думки.