Опис завдання
Якщо попереднє завдання фактично лише знайомило дитину зі схематичним зображенням складного речення, то ця вправа пропонує перейти на новий рівень і навчитися самостійно її будувати. Це важливо, адже завдяки схемі школяр сприймає структурні елементи складного речення (тобто прості речення в його складі та сполучники, що використовуються для зв’язку між ними) більш чітко, що дозволить йому ефективно працювати з будь-яким складним реченням у майбутньому. Перед дитиною міститься складне речення, біля якого — матеріал для створення схеми, тобто умовні позначення. Кольоровою геометричною фігурою позначається просте речення, а також там є розділові знаки й різні сполучники, серед яких можуть бути як правильні, так і непотрібні для схеми. Дитина читає речення, яке є повністю завершеним і правильно побудованим. Знайшовши граматичні основи та те, де закінчується одне й починається друге речення, школяр вивчає спосіб зв’язку між ними і вже на основі цього будує схему внизу робочої зони.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- доречно використовує знаки пунктуації;
- знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів та цитат з тексту;
- розставляє відповідні розділові знаки в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення і мети висловлювання.
