Опис завдання
Рід — обов’язкова для іменника граматична ознака. Лише множинні іменники ознаки роду не мають (окуляри, канікули, гроші), оскільки рід встановлюється за формою однини. Важливо, що для визначення категорії роду іншомовних іменників треба насамперед встановити їхній лексико-граматичний розряд, а саме, чи є іменник назвою загальною/власною; істоти/неістоти. Після цього рід встановлюється за такими логіко-семантичними правилами:
- назви істот-осіб мають рід відповідно до статі: (ця) леді, (цей) містер Кеннеді;
- назви істот-тварин вживаються переважно в чол. роді. Якщо необхідно вказати на самку, іменник вживається в жін. роді: (цей) поні, (ця) поні;
- назви загальні, неістот вживаються в середньому роді: (це) алібі, журі ;
- назви власні, неістот мають рід відповідно до роду загальної назви: цей Хонсю (острів).
Якщо у попередньому уроці від учня потрібне було виправлення помилок, то урок «Вписуємо роди іменників» схожий на дещо обернений варіант. Перед учнем так само знаходиться три стовпчики з іменниками. Тільки тепер усі слова згруповані правильно. Єдине, що залишається за дитиною, — визначити та записати, який рід іменників знаходиться у кожному стовпчику. Наприклад, три слова — щеня, лоша та курча — відносяться до категорії середнього роду. Учень має проаналізувати ці слова та вибрати правильний рід.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
