Опис завдання
Фразеологізми використовуються для того, щоби надати мовленню більшої образності, виразності та краще донести до співрозмовника ту чи іншу думку. Відбувається гра зі значеннями, адже слова, що входять до фразеологізму, відрізняються лексично від того, що означає сам цей крилатий вираз, що робить крилаті фрази цікавими і водночас складними для сприйняття. Ця вправа дасть дитині змогу потренуватись у тлумаченні фразеологізмів. Перед учнем міститься зображення кількох пар виразів: три крилаті вирази та три звичайні словосполучення, які пояснюють значення цих фразеологізмів. Спочатку вони між собою переплутані, тож завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоби перемістити фразеологізми до тих словосполучень, які їх пояснюють. Ця вправа навчить дитину не просто підбирати синоніми до крилатих виразів (адже на цю роль підходять і поодинокі слова, як у попередніх завданнях), а й більш докладно й повно їх тлумачити. Також школяр зможе порівняти крилаті вирази зі звичайними словосполученнями з таким же значенням, що наочно продемонструє образність фразеологізмів.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає та розуміє значення основних термінів розділу;
- пояснює лексичне значення слова;
- розуміє причини вилучення з активного вжитку застарілих слів та появи того чи іншого неологізму;
- пояснює відмінність між термінами та професійними словами;
- розрізняє слова за походженням;
- замінює іншомовне слово українським відповідником;
- розрізняє активну й пасивну лексику;
- розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми;
- розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені;
- редагує речення, у яких допущено лексичні помилки;
- знає, що вивчає фразеологія;
- розуміє та пояснює значення фразеологізмів;
- визначає фразеологізми в реченнях;
- використовує доречно фразеологізми;
- добирає фразеологічні синоніми та антоніми;
- визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
- редагує речення, у яких фразеологізми вжито неправильно.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
