Цей урок актуалізує знання учня з теми «Велика літера у власних назвах » і вдосконалить вміння добирати велику чи маленьку літеру для конкретних слів на рівні речення.
Всі іменники в українській мові поділяються на власні і загальні. Загальні іменники – це узагальнені назви однотипних предметів або явищ (дівчина, місто, лоша). До власних іменників відносять індивідуальні назви предметів. Вони виокремлюють конкретний предмет із ряду однотипних предметів (Світлана, Тернопіль). Власні назви за правилами українського правопису пишуться з великої літери, а загальні – з малої. Також дитина повинна пам’ятати, що на початку речення будь-яке слово пишеться з великої літери, незважаючи загальна це чи власна назва.
На екрані перед учнем розташована дошка з реченням, але деякі слова в ньому без перших літер. Учень має знайти в репліках персонажів потрібні літери і натиснути на них, вибираючи між великою і маленькою. Тоді ці літери з’являться на своїх місцях у реченні.
Проходячи всі етапи цього уроку, дитина згадає, у яких випадках в іменниках пишеться велика літера, потренується доречно вставляти потрібну літеру на практиці, розвиватиме увагу та вміння логічно мислити.
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- уявляє словесно описані предмети та явища;
- переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію;
- помічає й формулює проблему в процесі навчання;
- усвідомлює структуру предмета вивчення;
- робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, добирає аргументи для його доведення (у нескладних випадках);
- помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
- критично оцінює свої вчинки, узгоджує їх із загальнолюдськими моральними нормами;
- виявляє готовність і здатність творити добро словом і ділом.
Учень/учениця:
- доречно використовує знаки пунктуації;
- знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів та цитат з тексту;
- розставляє відповідні розділові знаки в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення і мети висловлювання.